Старий Новий рік 2023

 
13 січня в народі називали День Маланки, Щедрий вечір або Щедра кутя. У цей вечір господині готували на стіл ситні і багаті частування: ковбаси, свинину, вареники, холодець, млинці. Головною стравою на столі є щедра кутя. Від різдвяної вона відрізняється додаванням сала, смальцю, масла або молока. 

На святковий стіл обов'язково збирається вся сім'я в чистому і новому одязі. Члени сім'ї веселяться, співають пісні, просять один в одного вибачення. Після вечері дівчата красиво вбираються і ворожать на долю і наречених, а молодь співає обрядові пісні (щедрівки), ходить по домівках і просить частування. 

14 січня, коли приходив день святого Василя, вже можна було йти в гості. Зазвичай йшли до рідних, хрещених батьків, близьких друзів. Зранку хлопчики та чоловіки брали зерно і йшли посівати. Дівчатам це робити було заборонено. Посівальники спочатку вимовляли спеціальний вірш, у якому бажали господарям достатку та радості. А потім розсипали зерно по будинку. За це вони отримували частування і монети.

 Так ось. Напередодні цього свята до бібліотеки, з щедрівками, колядками та Новорічними  побажаннями, завітали одні з найактивніших наших читачів

Карінка та Крістінка Чейпеш. 

  Йдучи з бібліотеки забрали з собою додому твори відомого французького казкаря Шарля Перро.

Щарль Перро

 

Найвідоміший французький дитячий письменник і казкар народився12 січня 1628 року.За життя був досить популярним поетом і автором наукових праць, але в історію увійшли саме казки та оповідання Шарля Перро, на яких виховувалися покоління дітей. Більшу частину історій письменник брав з народних оповідей, але при цьому майстерно надавав їм особливий стиль, атмосферу і характер. Як відзначають сучасні історики літератури, саме цей автор одним з перших виділив народні казки як жанр високої літератури.

 В основі казок Перро лежали відомі фольклорні сюжети, які він виклав із властивим йому талантом і гумором.
Шарль Перро помер 16 травня 1703 року.

 

Сасівська коляда

В українській традиції святкуванню Різдва Христового традиційно передувало особливе прибирання оселі. Її прикрашали розписами, рушниками, килимками, святково оздоблювали покуття. Святвечору (так називали вечір перед Різдвом) передував останній — найсуворіший — день Різдвяного (Пилипівського) посту. З появою першої зірки на небі (символу Різдва), уся родина урочисто збиралася на Святу вечерю. На столі мало бути зібрано 12 пісних страв, головувала серед яких кутя. Поруч встановлювали обжинковий сніп (ясла), який символізував народження Спасителя. Українські традиції святкування Різдва зберігали відгомін язичницьких звичаїв, пов’язані з прадавнім культом пошанування душ померлих предків (як їжа для них, узвар і кутя мали сакрально-ритуальне значення). Християнський контекст надав традиції нового змісту — спомину про спасительну жертву Христа.

У  нашому селі яскраво живуть ці традиції. На Святвечір почались святкові відвідини родичів, друзів і знайомих. До колядування активно долучається молодь села.\

 

7 грудня - день української хустки

7 грудня, відзначається Всесвітній день української хустки. Свято з’явилося зовсім нещодавно, але завдяки діаспорі воно відразу ж набуло статусу всесвітнього.

День української хустки почали відзначати  7 грудня 2019 року.
Започатковане свято з метою, аби об’єднати жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій. Адже з давніх-давен в українських сім’ях оберегом, символом любові й злагоди слугувала саме хустка.

Дівчата та жінки раніше носили хустку впродовж усього року. При цьому вона була обов’язковим головним убором заміжньої жінки. Хустка була ознакою соціального стану жінки: молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки — темні, вдови — чорні. Вона також свідчила і про рівень достатку родини, адже заможні жінки покривали голову хустками із дорогих тканин, бідні — із дешевших.

ГРИГОРІЙ САВИЧ СКОВОРОДА – 300 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

 Сковорода Григорій Савич - великий український філософ, просвітитель-гуманіст, поет, . Народився на Полтавщині 3 грудня 1722 року.

    Дитинство і юнацькі роки  Г. Сковороди пройшли серед людей, які не знали кріпостного права, залишили глибокий слід в його свідомості і вплинули на формування його волелюбного і незалежного характеру. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії , в якій навчався з  перервами майже 10 років (хоча вищої освіти так і не скінчив). 

  Свої філософські трактати і діалоги писав химерною сумішшю церковнослов’янської, української та російської мов, байки – руською книжною мовою, пісні – українською. За життя не надрукував жодного твору. Рішучий поворот, який у розумінні теології і філософії здійснив Сковорода, полягав у відмові від традиційних претензій філософів на створення загальної  картини світу, в зосередженні філософської думки навколо питання, що таке щастя і чи може його досягти кожен.
Останні роки свого життя Г. Сковорода тяжко хворів, але  здійснив подорож до свого давнього друга Михайла Ковалинського, та подарував йому частину своїх рукописів.
Помер Г.Сковорода на світанку у неділю 9 листопада 1794р. у селі Іванівка ( нині Сковородинівка  Золочівського району  на Харківщині)  в маєтку знайомого поміщика А. Ковалевського.  Перед смертю він заповів поховати його біля гаю і зробити на могилі напис: «Світ ловив мене, та не спіймав», що й було виконано.

6 травня 2022 р. російські окупанти  обстріляли село Сковородинівка, де  знаходився музей Г.Сковороди.
Знищена будівля 18 сторіччя,  ії доведеться відновлювати повністю. Найцінніші експонати колекції вдалося врятувати, їх перемістили заздалегідь в безпечне  місце.
Знищення музею Сковороди  – це свідома ідеологічна акція.
Україна переможе і відбудує все, що знищили  рашисти. Нові покоління українців будуть приходити до музею, щоб пізнавати ідеї мудрості , душевної краси великого  УКРАЇНЦЯ .

Осінь - пора читання

 
                                                                                                                                                                            Осінь вже остаточно прийшла до нас, на наші вулиці, у наші домівки. Ми тепло вдягаємося, беремо з собою парасольки, ми менше буваємо на вулиці.  У час осінньої депресії чи апогею спокою та усамітнення (у кого – як) ідеальним другом та співбесідником була, є і лишається книга. З книжкою восени не лише цікаво та не сумно, а й тепло, бо з нею ми можемо бути, де завгодно – подорожувати теплими країнами, засмагати десь на теплому узбережжі, досліджувати джунглі, перепливати моря… Обираючи книгу для читання, ми обираємо підходящі для себе пору року, погоду, країну, місто і настрій. У книжці ми всесильні і не залежимо від усіляких обставин.

День Захисника України

 
    Саме цього дня Україна вшановуватиме тих, на чиїх плечах тримається наша державність і незалежність, тих, хто ціною власного життя оберігає наше мирне сьогодення і наше щасливе майбутнє.

  Для українців 14 жовтня пов’язують з багатьма подіями. Перш за все, 14 жовтня православні та греко-католики відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці. Його суть – ідея заступництва Божої Матері над християнами.

Болить мені …Ти знаєш як болить

Болить біда, що зараз в Україні.

Ця рана душу втомлену ятрить,

І сліз не можу втримати я нині…

    Події останніх місяців об’єднали нас, пробудили в кожного почуття щирого й глибокого патріотизму, відчуття причетності до загальнодержавних справ. Боротьба за перемогу стала всенародним рухом.

     Хвилиною мовчання вшануймо їх пам’ять всіх військовослужбовців, бійців Національної гвардії, прикордонників та добровольців, які загинули за Україну та мирних жителів, що стали жертвами терористів.

 

   Доброго та мирного неба над головою у цей святковий день. День Захисника України – це мужності й геройства свято. І ми вклоняємося тим, хто літ тому назад багато і тим, хто нині з автоматом нам спокій береже і захищає мене і маму, і сестру, і брата велику нашу всю родину – рідну, вільну Україну.